Международной Федерации комитетов Ингрид Бетанкур (FICIB)

19.02.2008 10:12

 Международной Федерации комитетов Ингрид Бетанкур (FICIB)

www.Ficib.org www.

Planeta Paz Planetapaz.org

25/01/2008

Проти щоденних проявів нецивілізованості

Ми, прогресивна інтелігенція і громадяни, що віддані справі захисту демократії і соціальної справедливості; ми, що активно беремо участь у побудові суспільства, вільного від будь-яких форм насильства, і відстоюємо право людей на створення альтернатив небезпеці неприборканого капіталізму; ми, що любимо Колумбію, де у нас є друзі, де ми жили або ті з нас, хто знає її лише на відстані, ми хочемо виразити свій біль і сором, оскільки ми є свідками долі жертв викрадень і величини соціальної трагедії, що охопила Колумбію. Ця трагедія пригнічує громадянське населення і нехтує основними засадами людської гідності. Таким чином:

1. Ми висловлюємо наше найрішучіше засудження практики кіднепінгу, яка ведеться Революційними збройними силами Колумбії (ФАРК), іншими партизанськими організаціями, воєнізованими угрупованнями, певними представниками громадських збройних сил, а також звичайними порушеннями загального закону. Кіднепінг є, сам по собі, жахливим злочином, що веде до фізичного виснаження і соціальної смерті жертв. Більше того, це піддає викрадених людей загрозі фізичної смерті через антигігієнічні умови і посилення конфлікту. Ніщо, абсолютно ніщо не може бути виправданням цьому. Те саме стосується і всіх видів шантажування (терористичні напади, загрози, вбивства через політичні мотиви, масові вбивства) спрямованого проти громадянського суспільства з боку нелегальних озброєних угруповань або певних представників поліції і військових, чиї військові стратегії викривили їхні вихідні політичні і духовні цілі.

1. З однаковою непохитністю ми засуджуємо також безвідповідальне і неприйнятне ставлення уряду Колумбії. Теперішній уряд відмовляється визнати існування озброєного конфлікту і застосувати принципи міжнародного гуманітарного права. Це неймовірно тисне на сім’ї заручників через постійну можливість застосування військових дій. Це ображає членів демократичної опозиції, яких це робить потенційними або реальними мішенями для парламентських груп. Такі групи відомі тим, що мають зв’язки з торговцями наркотиками і політичне лідерство в середовищі, де правосуддя неможливо встановити. Насправді громадянські вимоги загальнодоступності правдивої інформації, повного відшкодування і уникнення в майбутньому подібної жорстокості стикаються з політичним вакуумом. Врешті-решт розгортання політики “демократичної безпеки” виявляє свою неспроможність: вона не здатна захистити найбільш вразливих, намагаючись тим часом узаконити свої дії хибним виправданням “війни проти тероризму”. Всі ці елементи виявляють величезну відповідальність, яку несе теперішній уряд, і вимагають відповідного засудження.

1. Ми засуджуємо деяких членів міжнародної спільноти, зокрема уряду Сполучених Штатів, з їхніми планами “Колумбія”, “Патріот” і “Консолідація”, останній дає колумбійській владі технічні і фінансові засоби, щоб вести жорстоку війну. Європейський Союз постійно ховається від згубної гуманітарної дійсності за фасадом “економічних інтересів”. Це стало очевидно під час останніх переговорів з Андською спільнотою. Однак, ця дійсність вперто нагадує про себе, як свідчили протягом багатьох років звіти Комісії з прав людини ООН стосовно ситуації в Колумбії. Нам дійсно потрібно нагадати собі, що в Колумбії нараховується більше 3000 жертв викрадення (трохи менше, ніж одна третя з них утримується ФАРК¹),

¹) Джерело: Las Voces del Secuestro

30000 жертв “насильницького зникнення”² (значною мірою через дії воєнізованих угруповань) і 3,9 мільйона переміщених осіб³? Чи є потреба нагадувати, що ця країна, разом із Суданом, нараховує найбільшу кількість переміщених осіб в світі, що 60% населення живе нижче рівня бідності і що країна зазнає нестерпну соціальну і культурну несправедливість?

Ось чому ми вимагаємо негайних дій від всіх демократичних голосів в Колумбії, Південній Америці, Євросоюзі і Сполучених Штатах, що можуть допомогти у спасінні заручників і імплементації гуманітарної угоди. Ці кроки є необхідними на шляху до ненасильницького і договірного вирішення цього конфлікту. Ми офіційно вимагаємо:

1. ФАРК мають негайно звільнити, беззастережно, всіх громадянських заручників, яких вони утримують, незалежно від того, чи є вони економічними чи політичними заручниками. Має чітко усвідомлюватися, що останні не можуть бути обміняні на жодну форму викупу і до них не має застосовуватись можлива гуманітарна угода. Бачачи непомірне страждання сімей, ФАРК мають довести свою готовність взяти політичну відповідальність і віднайти базову духовну обумовленість. Вони мають продемонструвати свою здатність створити умови для розв’язання кризи. Без такої перспективи їх боротьба стає беззмістовною. Якби передбачалося, що ці дії будуть однією зі сторін гуманітарної угоди, вони також могли б бути проведені завчасно. Останні відео і листи політичних заручників є відчайдушним благанням про заходи, що мають бути вжиті негайно. Насправді ця вимога рівною мірою стосується всіх, хто несе відповідальність за кіднепінг.

1. Уряд має також продемонструвати відповідальне ставлення. Тому він має рішуче відмовитися від звільнення заручників за допомогою збройних сил. Він має визначити основу для гуманітарної угоди, щоб зробити можливим обмін заручниками (ув’язнених солдатів партизан на військових і поліцейських, що утримуються як заручники). Правова і повчальна логіка такої угоди має бути особливо підкреслена: в рамках міжнародного права вона має на меті врегулювати мирним шляхом обмін полоненими під час війни. Таким чином вона вносить логіку не-насилля в ситуацію, що за своєю структурою є насильницькою. У цьому сенсі жодна з можливих перспектив не має бути знехтувана, за умови, однак, що перемовини, організовані для звільнення заручників, не використовуються як прихований шлях продовження конфлікту.

1. Міжнародна спільнота має продемонструвати свою тверду відданість справі встановлення миру і прав людини в Колумбії, сцені найбільшої людської трагедії на південноамериканському континенті з часів Другої світової війни. У порядку денному три основні вимоги: підтримання офісу ООН на місці і розширення сфери його діяльності; направлення постійного представника Європейського Союзу, який посилить вплив європейської дипломатії стосовно гуманітарної угоди; розвиток механізмів, які гарантували б, що акти судової влади, подані неурядовими громадськими організаціями до Міжамериканського суду з прав людини будуть діяти без перешкод. Більше того, ці елементи можуть вважатися першими кроками в процесі реконструкції цілком незалежної судової системи. Така система має бути здатною покласти край злочинам, скоєним сторонами конфлікту і відповідати вимогам асоціацій потерпілих, повинна визнавати невідчужуване право на правду, право на відшкодування і уникнення жорстокості. Крім того, громадянам Колумбії цілком під силу окреслити політичний курс, який дозволить їм поновити соціальну справедливість, і протистояти різноманітним формам насилля, що мають місце на їхній території.

Серед останніх даних, які доводять, що заручники все ще живі було одне повідомлення, що привертало особливу увагу. Це було послання  Інгрід Бетанкур, адресоване її матері. Воно глибоко зворушливе через те, що поєднує в собі особисте і універсальне, виснаження і внутрішній супротив. Слова, які його складають це як єднальні рисочки між безіменними жертвами і рештою світу. Інгрід цитує Альберта Камю. Кращий спосіб наслідувати її це продовжувати читати автора “Стороннього” : “Тоталітарна тиранія не будується на якостях тиранів, але скоріш на недоліках вільних”(A. Camus, Actuelles I). У Колумбії обличчя заручників, а також жертв інших неприпустимих злочинів є віддзеркаленням нашої нездатності діяти. Вкрай необхідно, щоб ми  розвернули течію подій, якщо ми хочемо, щоб поняття гуманності не втратило для нас свого значення.

² Зниклими є люди, грубо вирвані з їхнього нормального життя, часто піддані тортурам і чиї тіла ніколи не повернуться до їх рідних. Одного дня викреслені з суспільства, вони страждають від подвійного зречення: влади, що не визнає реальності і міжнародної громадської думки, яка не свідома цього. Джерело: FIDH

³ протягом останніх п’яти років запровадження політики “демократичної безпеки кількість примусово переміщених осіб досягла 1174396. Джерело: Codhes.

Go to list

Print version